Досьє «Одесса» \ The Odessa File (1974, реж. Роналд Ніім): журналіст проти екс-есесівців…
Слідом за «Дівчиною з Петрівки \ The Girl from Petrovka» подивився «Досьє «Одесса» \ The Odessa File»… що правда, з прекрасним містом на березі моря фільм Роналда Нііма (Ronald Neame) не має нічого спільного.
«Одесса» – це абревіатура, яка з німецької перекладається приблизно як «Організація минувших членів СС», а в оригіналі звучить як «Organisation der ehemaligen SS-Angehörigen». Про це багато інформації в інернеті, більшість стверджує, що це правда, інші називають не інакше як «міфічною» та порівнюють з масонством.
У будь-якому випадку, в фільмі, який знятий по твору майстра політичного триллера Фредеріка Форсайта (Frederick Forsyth), розповідається правдоподібна історія журналіста Peter Miller, якого зіграв Jon Voight, тричі номінант на Оскар і один раз лавреат його.
«Тієї ночі я був простим репортером у пошуках чергового репортажу» – починається фільм, а герой, їдучи на автівці, призупиняється послухати про вбивство Кеннеді , потім помічає карету швидкої та міліціянтів, які прямують кудись з мигалками і, звісно, сам їде за ними.
Нічого цікавого – просте самогубство, каже знайомий детектив, але потім він же приносить журналістові щоденним старого самогубці, в якому йдеться про страхіття другої світової війни і м’ясника-есесівця, якого старий єврей нещодавно бачив на вулиці, що і підштовхнуло його до самовбивства, адже міліція йому не повірила.
Пітер Міллер вирішує провадить своє розслідування (фрілансером, адже редакція каже, що це вже нікому не цікаво), але наштовхується на вже згадану ОДЕССУ, низку фашистів, які проникли майже у всі владні структури, контролюють поліцію та суди, і без сумніву готові вбити будь-кого, хто їм загрожує викриттям.
Звісно, Міллеру загрожують численні небезпеки. Його спочатку б’ють на прихованому з’їзді, де Пітер викриває себе абсолютно ідіотським чином – стоячи в натовпі, серед «відставних» есесівців, він фотографіє зі спалахом (!!!) виступаючого!
Далі його штовхають під потяг метро, але він встигає скотитися з рельсів. З рештою – на нього полює професійний кіллер. Звісно, дівчині журналіста теж загрожує небезпека, але доволі… цнотлива =).
Проте рівно на половину фільму, з журналіста Пітер Міллер перетворюється на шпигуна. Його захоплює Ізраїльська розвідка і вимуштровує з нього справжнього екс-есесівця. Міллер, вдаючи з себе фашиста, проникає в організацію, яка береться зробити йому нові документи та минуле.
І хоча все спочатку йде добре, Міллер вдруге проколюється на абсолютній дурниці – дзвонить своїй подружці і каже, де він. Звісно, його викривають і в друкарні вже чекає найманий вбивця. Та Міллеру вдається його обдурити та вбити, скинувши крізь скляний дах на друкарський станок, де той напорюється на гострий штир.
А вже в сейфі паспортиста репортер знаходить папку, де розписані всі фашисти, яким той робив фальшиві документи і, серед них, є саме той, про кого написано в щоденнику єврея, який покінчив життя самогубством на початку фільму.
Репортер відправляється до нього, виявляється, має особистий інтерес. І, знову таки, вбиває – і також самозахистом, оскільки той теж дістає зброю. Проте журналіста випускають з тюрми вже через кілька тижнів, папка з іменами, яку він знайшов – викрила багатьох поважний людей і в країні почалася чергова зачистка. Але скандальну статтю, здається, Міллер так і не написав… з рештою, і мета в нього була інша…
написано спеціально для "журналістика в кіно"